Великі платники податків і великі підприємства: у чому різниця та які наслідки для бізнесу

В українському законодавстві є два різних поняття, які легко сплутати через спільне слово «великий»: великий платник податків і велике підприємство. Це не синоніми. Вони визначаються різними законами, за різними критеріями та з різною метою, і наслідки для компанії в кожному випадку свої. Розберемо, хто є хто, чим вони відрізняються і що насправді означає кожен зі статусів — з урахуванням актуального стану законодавства на 2026 рік.

Чому виникає плутанина

Корінь непорозуміння в тому, що обидва поняття описують «великий» бізнес, але дивляться на нього з різних боків:

• Великий платник податків (ВПП) — це поняття податкового права. Його визначає Податковий кодекс України, і потрібне воно для адміністрування податків: такі компанії обслуговує спеціалізований орган ДПС.
• Велике підприємство — це поняття бухгалтерського права. Його визначає Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і воно потрібне насамперед для визначення вимог до фінансової звітності та обов'язкового аудиту.

Компанія може бути одночасно і ВПП, і великим підприємством — на практиці так найчастіше і буває. Але це різні статуси, що настають за різними правилами. Розглянемо кожен окремо.

Великий платник податків (за Податковим кодексом)

Поняття визначене у пп. 14.1.24 ПКУ. Великим платником податків вважається юридична особа або постійне представництво нерезидента, яке за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали відповідає хоча б одному з двох критеріїв:

• обсяг доходу від усіх видів діяльності перевищує еквівалент 50 мільйонів євро (за середньозваженим офіційним курсом НБУ за той самий період); або
• загальна сума сплачених податків, зборів і платежів до Державного бюджету (крім митних платежів) перевищує еквівалент 1,5 мільйона євро (за тим самим курсом).

Ключовий нюанс, який часто випускають: статус ВПП не виникає автоматично з моменту досягнення показників. Державна податкова служба щороку формує та затверджує окремий Реєстр великих платників податків. На 2026 рік такий Реєстр затверджено наказом ДПС № 1014 від 17.10.2025. Компанія набуває статусу ВПП саме з дати включення до цього Реєстру, а не з моменту, коли її дохід чи податки перевищили поріг.

Великі платники податків обслуговуються не в звичайних податкових інспекціях, а у спеціалізованих міжрегіональних управліннях ДПС по роботі з великими платниками податків.

Велике підприємство (за Законом про бухоблік)

Тут логіка інша. Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (ст. 2) ділить усі підприємства на чотири категорії — мікро, малі, середні та великі — залежно від трьох показників на дату складання річної звітності:

Підприємство належить до категорії, якщо відповідає щонайменше двом із трьох критеріїв. Тобто великим воно стає, коли відповідає двом із трьох «великих» показників: активи понад 20 млн €, чистий дохід понад 40 млн €, понад 250 працівників.

Важлива деталь щодо стабільності статусу: категорія визначається за показниками двох послідовних років. Підприємство переходить до нової категорії, лише якщо два роки поспіль відповідає її критеріям. Так само й навпаки — щоб вийти з категорії великих, потрібно два роки поспіль не відповідати її критеріям. Це захищає бізнес від «стрибків» статусу через одноразове коливання показників.

Для перерахунку єврових порогів тут використовується офіційний курс НБУ на дату складання звітності (на відміну від середньозваженого курсу за період, який застосовують для ВПП).

Основні відмінності: порівняльна таблиця

Зверніть увагу: саме в рядках про період оцінки та момент настання статусу найчастіше плутають ці два поняття. Правило «двох послідовних років» стосується категорії підприємства за бухгалтерським законом, а включення до Реєстру ДПС — статусу ВПП за податковим законом. Це різні механізми, і змішувати їх не можна.

Хто зобов'язаний застосовувати МСФЗ

Обов'язок складати фінансову звітність за Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ) визначає ст. 12-1 Закону про бухоблік. За МСФЗ зобов'язані звітувати:

• великі підприємства (за критеріями Закону про бухоблік);
• підприємства, що становлять суспільний інтерес — це, зокрема, великі підприємства, банки, страховики, недержавні пенсійні фонди, емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до торгів на біржі;
• публічні акціонерні товариства;
• підприємства, що здійснюють видобуток корисних копалин загальнодержавного значення;
• підприємства, що провадять діяльність за видами, перелік яких визначає Кабінет Міністрів (зокрема надання фінансових послуг, крім страхування й недержавного пенсійного забезпечення).

А чи зобов'язаний застосовувати МСФЗ великий платник податків? Сам по собі статус ВПП за Податковим кодексом не зобов'язує компанію переходити на МСФЗ. Однак критерії ВПП (дохід понад 50 млн €) на практиці майже завжди перекривають критерії великого підприємства (чистий дохід понад 40 млн €). Тому переважна більшість ВПП одночасно є великими підприємствами і застосовують МСФЗ — але не через свій податковий статус, а через вимоги Закону про бухоблік.

Хто зобов'язаний проходити обов'язковий аудит фінансової звітності

Перелік суб'єктів, які підлягають обов'язковому аудиту, визначає Закон «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність». До них належать:

• підприємства, що становлять суспільний інтерес;
• публічні акціонерні товариства;
• суб'єкти природних монополій на загальнодержавному ринку;
• підприємства, що провадять діяльність із видобутку корисних копалин загальнодержавного значення;
• великі та середні підприємства (за критеріями Закону про бухоблік).

Окремо діє вимога Закону про бухоблік (ст. 14): підприємства, які зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність, оприлюднюють її разом з аудиторським звітом на власному вебсайті. Крім того, платники податку на прибуток, які зобов'язані оприлюднювати фінзвітність, подають її до ДПС разом з аудиторським звітом.

Підсумок щодо великого платника податків: автоматичного обов'язку проходити аудит лише через статус ВПП у Податковому кодексі немає. Але оскільки майже всі ВПП за показниками є водночас великими підприємствами, на практиці вони підпадають під обов'язковий аудит саме як великі підприємства.

SAF-T UA і е-аудит: що насправді змінилося

Навколо теми е-аудиту та стандартного аудиторського файлу SAF-T UA накопичилося чимало плутанини, тож варто розставити крапки станом на 2026 рік.

SAF-T UA — це не «автоматична перевірка», що раптово запрацювала з 1 січня 2026 року. Це стандартизований електронний файл із даними обліку, який має статус електронного документа (інформації), а не податкової звітності. Згідно з роз'ясненням ДПС (Департамент податкового аудиту, 10.02.2026), порядок такий:

• надавати SAF-T UA зобов'язані лише великі платники податків;
• файл подається на запит контролюючого органу під час документальної перевірки (планової чи позапланової, виїзної чи невиїзної) — а не подається періодично «за замовчуванням»;
• строк надання — не пізніше двох робочих днів після отримання запиту (п. 85.2 ст. 85 ПКУ);
• запитати файл можна за періоди, починаючи з 2024 року (саме тоді, 06.11.2024, ДПС оприлюднила оновлену версію 2.0 формату), і лише за ті періоди, коли платник був включений до Реєстру ВПП.

Окремого спеціального штрафу саме за SAF-T UA Податковий кодекс не встановлює. Відповідальність настає за загальною нормою про ненадання документів на запит (п. 121.2 ст. 121 ПКУ) — одна мінімальна заробітна плата за кожний факт порушення, причому сплата штрафу не звільняє від обов'язку подати файл.

Що стосується ідеї зробити подання SAF-T UA обов'язковим і періодичним для ширшого кола платників: законопроєкт № 6255, який передбачав такий обов'язок із 2027 року, у липні 2025 року було відкликано, а нового на його заміну поки не подано. Тож наразі обов'язок обмежений описаним вище сценарієм — надання файлу великими платниками на запит під час перевірки.

Що це означає для бізнесу на практиці

Якщо узагальнити, для компанії важливо розуміти три речі:

1. Стежити треба за обома статусами окремо. Можна не бути у Реєстрі ВПП, але вже бути великим (чи середнім) підприємством за бухгалтерським законом — і навпаки. Кожен статус тягне свій набір обов'язків.
2. Велике або середнє підприємство — це автоматично МСФЗ (для великих) та обов'язковий аудит. Це означає додаткові вимоги до якості обліку, бюджет на аудит і дотримання строків оприлюднення звітності.
3. Статус ВПП — це насамперед особливий режим адміністрування (спеціалізований орган ДПС, обов'язок надавати SAF-T UA на запит під час перевірок). Він не дублює, а доповнює бухгалтерські обов'язки.

Найбільші ризики виникають там, де компанія наближається до порогів, але не відстежує цього системно: облік не готовий до МСФЗ, до обов'язкового аудиту чи до надання SAF-T UA в стислі строки. Завчасна підготовка обліку до зміни статусу коштує бізнесу значно дешевше, ніж приведення його до ладу під тиском перевірки чи дедлайну оприлюднення.

Висновок

«Великий платник податків» і «велике підприємство» — це два різних статуси з різних галузей законодавства. Перший визначає Податковий кодекс для цілей адміністрування податків, другий — Закон про бухоблік для цілей фінансової звітності та аудиту. Критерії, періоди оцінки, валютний курс і момент настання статусу в них відрізняються, тому ототожнювати їх неправильно.

На практиці ці два світи майже завжди перетинаються: компанія-ВПП за обсягом доходу зазвичай є й великим підприємством, а отже, застосовує МСФЗ і проходить обов'язковий аудит. Але обов'язки настають із різних підстав, і відстежувати їх потрібно окремо — щоб статус не став несподіванкою разом із вимогами, до яких облік виявиться не готовим.

Часті запитання

Чи може компанія бути великим платником податків, але не великим підприємством?

Теоретично так, адже критерії різні: ВПП можна стати й за сумою сплачених податків (понад 1,5 млн €), а не лише за доходом. Але на практиці майже всі ВПП за показниками доходу одночасно є великими підприємствами.

З якого моменту компанія стає великим платником податків?

З дати включення до Реєстру великих платників податків, який щороку формує ДПС. Сам факт досягнення порогових показників статусу автоматично не надає.

Чи зобов'язаний ВПП проходити аудит лише через свій податковий статус?

Ні. Обов'язок аудиту випливає не зі статусу ВПП, а зі статусу великого (чи середнього) підприємства за Законом про бухоблік. Оскільки більшість ВПП є водночас великими підприємствами, аудит для них фактично обов'язковий.

Чи всі підприємства мають подавати SAF-T UA?

Ні. Станом на 2026 рік надавати SAF-T UA зобов'язані лише великі платники податків і лише на запит контролюючого органу під час документальної перевірки. Законопроєкт про обов'язкове періодичне подання для ширшого кола платників було відкликано.

За які періоди податкова може запитати SAF-T UA?

Починаючи з 2024 року (коли оприлюднили оновлений формат) і лише за періоди, протягом яких компанія була включена до Реєстру ВПП.